АРХІВНІ ДЖЕРЕЛА ПРО УКРАЇНО-ЄВРЕЙСЬКІ ВЗАЄМИНИ НА ПОДІЛЛІ У 20-Х РР. ХХ СТ.

Т.П. Антонішина

Тема взаємин українців і євреїв майже не розроблялася радянською історіографією. Мало хто знав навіть про те, що у 20-30-х рр. у деяких внз України були єврейські відділення, а в складі АН УСРР діяв Кабінет по вивченню єврейської радянської літератури, мови та фольклору. 

Існувала також єврейська історико-археографічна комісія, яка займалася виданням наукових праць. У роки культу особи усе це було ліквідовано, і аж до початку перебудови досліджувати історію євреїв в СРСР, і зокрема в Україні, було практично неможливо.

СІЛЬСЬКІ РАДИ ПОДІЛЛЯ НА ПОЧАТКУ 20-Х РР. ХХ СТ.

Однією з малодосліджених сторінок становлення тоталітарного режиму в Україні і водночас на Поділлі є проблеми діяльності місцевих органів влади, зокрема сільських рад. Адже саме вони об'єднували пролетарські й напівпролетарські верстви селянства, слугували соціальною опорою більшовиків при насадженні комуністичного режиму на селі.

Сільські ради у своєму розвитку пройшли важкий і складний шлях. Життя показало, що практика однопартійної системи, що склалась в країні, зумовила неухильне зрощування партійних структур з державними, що врешті-решт паралізувало ради й перетворило їх на придаток компартії. Однак у період здійснення непу, коли ради на місцях ще не повністю втратили свого значення як органи влади й могли виконувати функції організаторів трудящих, вони зуміли акумулювати певний позитивний досвід господарського й культурного будівництва, вивчення якого представляє безперечний науковий інтерес.

ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ (1918-1920 рр.)

ЗАХОДИ РЕВОЛЮЦІЙНИХ КОМІТЕТІВ НА ПОДІЛЛІ ЗІ СТВОРЕННЯ МЕРЕЖІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ (1918-1920 рр.)

Революційні комітети - недостатньо досліджена проблема часів боротьби за відновлення української державності 1917-1921 рр. Організація та діяльність революційних комітетів становлять великий інтерес і заслуговують на детальне вивчення. Ревкоми - надзвичайні багатофункціональні органи радянської влади на місцях, діяльність яких спрямовувалася більшовицькою партією на здійснення контролю над усіма сферами життя, зокрема й освітньою.

ДОЛЯ БІБЛІОТЕК ПОМІЩИЦЬКИХ МАЄТКІВ ПОДІЛЛЯ ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Т.Р. Соломонова

Історія бібліотечної справи в Україні, зокрема бібліотечної мережі, сьогодні активно досліджується. За доби Української революції в цій галузі відбулися особливо важливі зміни. З одного боку, і українська незалежна держава, і більшовицька влада, на свій розсуд, підтримували розвиток нової структури бібліотечної мережі, а з іншого, відбувалося руйнування попередньої, причому зникали навіть окремі види бібліотек, наприклад, бібліотеки в поміщицьких маєтках. Частково цей процес був розглянутий у монографіях вітчизняних вчених Т. Ківшар «Український книжковий рух як історичне явище»1, О. Нестулі «Біля витоків державної системи охорони пам'яток культури в Україні»2, С. Заремби «Нариси з історії українського пам'яткознавства»3, а також польських науковців А. Урбанського4 і Р.Афтаназі5. Кожний з авторів вводив у науковий обіг новий фактичний матеріал про події на Поділлі зазначеного періоду. Чимала цінна інформація міститься у спогадах свідків - відомих українських культурних діячів Л. Биковського6 та І. Филипчака7.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ: ЗМІНА СТРУКТУРНИХ ФОРМ

Історія Кам'янець-Подільського національного університету становить вагому складову історії державного та культурно-освітнього будівництва в Україні. Заснований у добу Української революції 1917 - 1920 років, навчальний заклад упродовж свого 90-річного поступу не лише вніс чималий внесок у справу підготовки кадрів для установ національної системи освіти, передусім учителів для загальноосвітніх шкіл Подільського регіону, а й зумів вирізнитися якісними науковими здобутками, свідченням чому виступає наявний доробок професорсько-викладацького складу з різних галузей наукового знання та ефективна діяльність дослідних центрів і наукових товариств, що діють при інституції.

Армія УНР на Поділлі 1919 року

АРМІЯ УНР НА ПОДІЛЛІ У ТРАВНІ-ЛИПНІ 1919 РОКУ: ПОРАЗКИ ТА

ПЕРЕМОГИ (ЗА ГАЗЕТНОЮ ПЕРІОДИКОЮ 1919 Р.)

Армія УНР

На початку 1919 р. для спільної боротьби з більшовиками український уряд почав створювати власну національну армію. Вона повинна була сформуватись у тримісячний термін у кількості 300000 осіб, причому в разі недостачі українських старшин дозволялося запрошувати офіцерів із російських добровольців1.

Свою підтримку ідеї створення потужного українського війська висловили учасники Трудового Конгресу УНР, депутати якого обрані трудовим селянством і робітництвом, вважали своїм обов'язком на своїй землі допомагати нашій армії хлібом, одягом, новими наборами рекрутів. „Час страшний, вороги насідають, щоб відібрати нашу окуплену кров'ю землю, - йшлося у відозві до бійців Армії УНР. - Держіть же, стрільці й козаки, свій бойовий стяг високо. Ми спішимо Вам на допомогу"2.