Хмельниччина багата на пам'ятки архітектури.

На її території збереглися залишки багатьох старовинних оборонних фортець, зокрема фортеці XIII—XIV ст. ст. в Зінькові Віньковецького району, XV—XVI ст. ст.— в Сатанові Городоцького і Рихті Кам'янець-Подільського району, XVI ст.— в Летичеві та Ізяславі, а також Жванці, Панівцях і Чорнокозинцях Кам'янець-Подільського району та багато інших. Великий інтерес являють собою залишки скельного монастиря XI—XII ст. ст. в Бакоті Кам'янець-Подільського району.

В місті-заповіднику Кам'янці-Подільському е комплекс цінних архітектурних пам'яток. Це передусім стародавні міські укріплення: міські мури XV ст., пам'ятки XV—XVII ст. ст. — міська і Підзамецька брами, Кравецька, Кушнірська, Гончарська, Ковальська башти, Турецькі і Вірменські бастіони, Руська брама з баштами і укріплення XVI ст., будинок руського магістрату XVI ст., будинок польського магістрату XVI—XVIII ст. ст., кріпосний міст XIV—XVIII ст. ст.

Оборонні фортеці, які збереглися до наших днів на території області, збудовані місцевими майстрами, вони по праву є архітектурними пам'ятками нашого народу. З ними пов'язана багатовікова боротьба народних мас України з кримськими, турецькими султанами, литовськими феодалами, польськими панами за свою незалежність. І з цього погляду вони заслуговують уваги сучасників як спогад і шана тим, хто боровся за честь і свободу своєї Батьківщини.

Туристичні маршрути 1983 року. Початок

Наближаємося до Кам'янця-Подільського — міста обласного підпорядкування.
Це одне а найстародавніших міст Поділля На його території виявлено рештки поселень часів трипільської культури, доби пізньої бронзи і початку раннього залізного віку, черняхівської культури. В IX — X ст. тут жили уличі і тиверці. На рубежі XI—XIII ст. Кам'янець-Подільський перетворюється в одне з феодальних міст Київської Русі.
У 40—50 pp. XIII ст. дальший розвиток міста перервала монголо-татарська навала. В середині XIV ст. його захопила феодальна Литва, а на початку XV ст.— шляхетська Польща. 23 квітня 1793 р. Кам'янець-Подільський у складі земель Правобережної України увійшов до Росії, з цього часу він стає губернським центром.
Нині Кам'янець-Подільський — місто заводів і фабрик, вищих і середніх спеціальних учбових закладів, нових житлових масивів і, звичайно, місто історичних пам'яток.
Подорож по місту розпочнемо з вулиці, яка носить ім'я великого сина українського народу Т. Г. Шевченка. На ній розташований сільськогосподарський інститут, заснований у 1921 р. Він відіграв велику роль у підготовці висококваліфікованих спеціалістів у період соціалістичної перебудови села. В 1934 р. ного розформовано, а в 1954 р. він знову відновив свою роботу. Тепер на п'яти його факультетах — агрономічному, зоотехнічному, механізації сільського господарства, економічному, ветеринарному — навчається понад 5 тисяч студентів. Діє також факультет підвищення кваліфікації керівних кадрів. На 29 кафедрах працює 10 профе-сорів, 111 кандидатів наук. До послуг студентів — чудові лабораторії, кабінети, велика бібліотека, багатогалузеве учбово-дослідне господарство. Із стін інституту вийшло чимало відомих вчених, серед них В. С. Лехнович — автор багатьох праць з рослинництва, патріот своєї Батьківщини, який продовжував науково-дослідну роботу навіть у важкий час блокади Ленінграда. У 1925 р. Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут закінчив О. В. Квасницький — український вчений у галузі фізіології тварин, академік АН УРСР, заслужений діяч наук УРСР, Герой Соціалістичної Праці.
Одним із навчальних корпусів інституту є будинок № 12. У цьому приміщенні з 1865 р. знаходилася духовна семінарія, в якій навчалося багато відомих людей. Серед них видатний український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог, творець класичних хорових обробок українських народних пісень М. Д. Леонтович (1877—1921).