Фортеця в Кам'янці-Подільському

Туристи, звісно, прагнуть, передусім відвідати Стару фортецю. Найкраще вона проглядається із Старобульварного спуску. Звідси відкривається дивна панорама середньовічного укріплення: на скелястому півострові, омитому Смотричем, виростають над мурами зубчаті башти з бастіонами; зліва під ними — стрімка кам'яна стіна, що спускається в долину річки.

Історія будівництва фортеці починається наприкінці XII століття, коли наші предки звели тут оборонну споруду для захисту від кочівників. Біля башти Денної археологи знайшли залишки керамічного посуду часів Київської Русі та фрагменти давнього укріплення. Пізніше, коли подільською землею заволоділи литовські князі Коріатовичі, ця фортеця була зміцнена й оновлена. Відтоді, щоб утримувати за собою Поділля, її перебудовували та добудовували і польські, і турецькі фортифікатори.


Комплекс укріплення, що займає 5,4 гектара, складається з двох частин — Старої і Нової фортець. Остання споруджена в першій половині XVII століття. Навколо з мурів піднімаються 11 башт — Нова, Д'енна (Пушкарська), Ляцька, Тенчинська, Колпак, Карма-люкова (Папська), Рожанка, Водна, Комендантська, Лянцкоронська, Чорна.
Туристи особливо цікавляться Кармалюковою баштою. В ній протягом 1814—1823 років, коли царські власті перетворили фортецю па тюрму, тричі був ув'язнений Устим Кармалюк. Про це розповідає меморіальна дошка з барельєфом народного героя, всередині башти обладнано його пам'ятний куточок. Ця башта — найвища, п'ятиярусна, знизу — чотирикутна, посередині — восьмикутна, вгорі — кругла. Папською її називали тому, що була збудована на кошти папи римського Юлія II, який прагнув окатоличити населення краю. З інших виділяється башта Чорна. В ній можна оглянути колодязь глибиною до 40 метрів, воду з якого діставали за допомогою великого дерев'яного колеса.

Під мурами Старої фортеці не раз блищали шаблі козаків Богдана Хмельницького. Повертаючись з Прусського походу, оглянути її заїхав Петро І, про що один із свідків писав: «Невзирая на слабость изнуренного от безмерпнх трудов здравия своего, осматывал крепость и все в ней находящееся с великим примечанием, на что употребил двоє суток». У фор-теці перебували на військовій службі російський поет К. М. Батюшков і декабрист, друг П. І, Пестеля і О. С. Пушкіна, В. Ф. Раевський, який створив тут таємний політичніїіі гурток «Залізні персні».
Під час Великої Вітчизняної війни радянські бій ці використали фортецю як військово-оборонну споруду. В кіпці березня — на початку квітня 1944 року, долаючи опір фашистів, наші воїни захопили фортецю. Подвиги 18 бійців на чолі з гвардії старшим лейтенантом І. Я. Стецюком, танкіста лейтенанта И. М. Копейкіпа та інших, які стійко відбивали контр-атаки фашистів, славною сторінкою увійшли у літопис фортеці. На її подвір'ї на могилі бійців М. М. Кириловського та В. І. Ноженка встановлено пам'ятник.
Під охорону держави фортеця взята ще в 1928 році. З 1950-го вона оголошена історико-архітектурною пам'яткою загальносоюзного значення. На її території проводяться археологічні дослідження, вивчаються підземні ходи, зокрема з Водної башти; вона реставрується. Тепер тут — історичний музей-заповідник, заснований у 1890 році за участю відомого дослідника Поділля Є.О.Сіцінського. Він має понад 50 тисяч пам'яток матеріальної і духовної культури минулих епох.