Це одне а найстародавніших міст Поділля На його території виявлено рештки поселень часів трипільської культури, доби пізньої бронзи і початку раннього залізного віку, черняхівської культури. В IX — X ст. тут жили уличі і тиверці. На рубежі XI—XIII ст. Кам'янець-Подільський перетворюється в одне з феодальних міст Київської Русі.
У 40—50 pp. XIII ст. дальший розвиток міста перервала монголо-татарська навала. В середині XIV ст. його захопила феодальна Литва, а на початку XV ст.— шляхетська Польща. 23 квітня 1793 р. Кам'янець-Подільський у складі земель Правобережної України увійшов до Росії, з цього часу він стає губернським центром.
Нині Кам'янець-Подільський — місто заводів і фабрик, вищих і середніх спеціальних учбових закладів, нових житлових масивів і, звичайно, місто історичних пам'яток.
Подорож по місту розпочнемо з вулиці, яка носить ім'я великого сина українського народу Т. Г. Шевченка. На ній розташований сільськогосподарський інститут, заснований у 1921 р. Він відіграв велику роль у підготовці висококваліфікованих спеціалістів у період соціалістичної перебудови села. В 1934 р. ного розформовано, а в 1954 р. він знову відновив свою роботу. Тепер на п'яти його факультетах — агрономічному, зоотехнічному, механізації сільського господарства, економічному, ветеринарному — навчається понад 5 тисяч студентів. Діє також факультет підвищення кваліфікації керівних кадрів. На 29 кафедрах працює 10 профе-сорів, 111 кандидатів наук. До послуг студентів — чудові лабораторії, кабінети, велика бібліотека, багатогалузеве учбово-дослідне господарство. Із стін інституту вийшло чимало відомих вчених, серед них В. С. Лехнович — автор багатьох праць з рослинництва, патріот своєї Батьківщини, який продовжував науково-дослідну роботу навіть у важкий час блокади Ленінграда. У 1925 р. Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут закінчив О. В. Квасницький — український вчений у галузі фізіології тварин, академік АН УРСР, заслужений діяч наук УРСР, Герой Соціалістичної Праці.
Одним із навчальних корпусів інституту є будинок № 12. У цьому приміщенні з 1865 р. знаходилася духовна семінарія, в якій навчалося багато відомих людей. Серед них видатний український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог, творець класичних хорових обробок українських народних пісень М. Д. Леонтович (1877—1921).
У 1881 р. в місті виникла революційна народницька організація «Подільська дружина», яка ідейно тяжіла до «Народної волі». З «Подільською дружиною» зблизився український письменник і громадський діяч М. М. Коцюбинський (1864—1913), який у 1881 р. приїхав до Кам'янця-Подільського, щоб продовжити навчання. За зближення з поділь-ськими народовольцями і за участь в антиурядових зборах у зв'язку з убивством царя Олександра II М. М. Коцюбинський був заарештований і зазнав переслідувань.
Весною 1882 р. «Подільську дружину» було розкрито, її керівників засуджено і вислано до Сибіру. Проте діяльність народників мала великий вплив на студентську молодь губернського центру.
По вулиці Шевченка, 20, розташований міський Будинок культури. Приміщення побудовано у 1899 р. на ознамепу-
42 43 вання ІОО-річчя з дня народження О. С. Пушкіна. Тут часто виступали приїжджі артисти. Так, у 1906 р. на його сцену була запрошена славетна трупа М. К. Са-довського, до складу якої входили такі чудові митці, як М. К. Заньковецька, Є. О. Хуторна, І. А. Мар'яненко. Репертуар складали п'єси «Мартин Боруля», «Суєта», «Бурлаки», «Наймичка», «Наталка Полтавка» та інші. У своїх спогадах М. К. Садовський писав: «...Дарма, що в\місті вже виступала інша трупа — театр, де ми грали, був щодня пов-нісінький». Вдруге театр Садовського гастролював у місті з початку 1919 і до березня 1920 р.
12 березня 1922 р. у цьому ж будинку відбулося урочисте засідання Кам'янець-Подільської Ради. З доповіддю про внутрішнє становище країни, економічну політику уряду та про допомогу голодуючим Поволжя виступив М. І. Ка-лінін, з міжнародним становищем Країни Рад ознайомив Г. І. Петровський. Про цю подію розповідає тепер меморіальна дошка.
Поруч — вулиця Пушкіна. На місці, де зараз будинок № 43, знаходилося приміщення, в якому з грудня 1919 по червень 1920 р. розташовувався Кам'янець-Подільський повітовий підпільний більшовицький комітет. В умовах жорстокого терору, запровадженого білопольськими інтервентами і петлюрівцями, підпільники організували випуск нелегальної газети «Більшовик», провели у Панівецькому лісі повітову партійну конференцію, обрали ревком і прийняли рішення-про підготовку до збройного повстання проти іноземних загарбників і внутрішньої контрреволюції. Під керівництвом ревкому були сформовані і розгорнули бойову діяльність п'ять партизанських загонів. 10 липня 1920 р. в результаті спільних бойових дій радянських військ, повстанського і партизанського загонів Кам'янець-Подільський було визволено.
Комментариев нет:
Отправить комментарий