В.А.Непийвода
Сучасна українська історіографія
останнім часом значно розширила коло об’єктів вивчення. Серед активно
досліджуваних опинилась інтелігенція радянської України 20-30-х рр.1
З середини 90-х рр. ХХ ст. в Україні розпочалося більш поглиблене вивчення
соціально- професійних груп інтелігенції. Передусім, найбільше уваги приділено
науково-педагогічним працівникам. Так, М.М. Кузьменко, В.В. Липинський у своїх
монографіях2 всебічно розкрили політику держави в галузі освіти,
напрямки й етапи її реформування, показали умови життєдіяльності вчителів і
викладачів навчальних закладів. Місцевій, подільській, освітній інтелігенції
приділили свою увагу такі дослідники, як О. Коляструк, О. Лойко, В. Нестеренко,
В. Ніколіна та ін.3 Дослідники П. Кравченко, І. Мельничук, В.
Петренко звернулися до джерелознавчого огляду документів стосовно становища
сільської інтелігенції краю4. Зокрема, в їх публікації відзначено,
що вивчення суспільно-політичних настроїв вчителів у перше десятиліття
радянської влади потребує більш глибокого вивчення.


