РУКОПИСНА КНИЖКОВА ТРАДИЦІЯ ПОДІЛЛЯ XV-XVП СТ.

Гортаючи сторінки наукових студій з середньовічної та ранньомодерної історії та культури Поділля, поволі ставимо питання про його книжкове життя, зокрема традицію рукописання. Перебіг політичних і військових, економічних і культурних подій краю постійно перебувають у полі зору науковців, а от ця важлива, знакова для названого періоду, сторінка духовного життя залишається поза їх увагою, тому вважаємо за потрібне висвітлити період активного творення рукописної книги Поділля від XV ст. і до XVII ст. включно.

Фактографія проблеми формується вже тривалий час, переважно науковцями Києва та Львова. Як наслідок багаторічного вивчення мистецтва рукописної книжкової спадщини України з’явився каталог Я. Запаска¹ «Українська рукописна книга», до складу якого увійшли книги, цікаві «з погляду їх художнього оздоблення чи прикладного змісту». Дослідниця Л. Гнатенко² підготувала каталоги рукописів XIV та XVст. з фонду Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. У цих узагальнюючих працях рукописи, створені на Поділлі, знайшли найповніше відображення. Чималу увагу ним приділяють львівські науковці В. Фрис³ та М. Боянівська⁴. Завдяки дослідженням Д. Дороновича⁵, Я. Дашкевича⁶, В. Григоряна⁷ зібрано відомості про вірменську книжкову культуру. Польські науковці також не оминули своєю увагою наш регіон, зокрема Е. Ружицький⁸ присвятив окрему розвідку книжковій культурі Кам’янця- Подільського XVI - XVIII ст. Згадки про знахідки подільських рукописів належать місцевим дослідникам Ю. Сіцинському⁹, М. Яворовському¹⁰.

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БІЖЕНЦІВ У ПОДІЛЬСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Л.М. Багас

На випадок війни прикордонні території в першу чергу опинялись у вирі подій. У роки Першої світової війни в такому становищі опинилося Поділля. Воно стала ареною передислокації великої маси військового та цивільного населення. Трудові й фінансові ресурси краю використовувались у цілях війни. Зрештою губернія була окупована. Це викликало значні зміни в економічному і суспільно-політичному житті краю. Цей відносно короткий у хронологічному плані період насичений різноманітними подіями в соціально-економічному і громадсько- політичному житті регіону. Його історія досліджувалася багатьма вченими. Серед них особливе місце займають дослідники В.П. Воловик¹, С.К. Гуменюк², М.П. Костриба³, І.О. Пшук⁴, І.Ф. Слизький⁵. Однак ще залишилося чимало важливих аспектів, які вимагають більш ґрунтовного вивчення, нових підходів та оцінок.

СТАНОВИЩЕ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ПОДІЛЛЯ НА ПОЧАТКУ 1920-х рр.

В.А.Непийвода

Сучасна українська історіографія останнім часом значно розширила коло об’єктів вивчення. Серед активно досліджуваних опинилась інтелігенція радянської України 20-30-х рр.¹ З середини 90-х рр. ХХ ст. в Україні розпочалося більш поглиблене вивчення соціально- професійних груп інтелігенції. Передусім, найбільше уваги приділено науково-педагогічним працівникам. Так, М.М. Кузьменко, В.В. Липинський у своїх монографіях² всебічно розкрили політику держави в галузі освіти, напрямки й етапи її реформування, показали умови життєдіяльності вчителів і викладачів навчальних закладів. Місцевій, подільській, освітній інтелігенції приділили свою увагу такі дослідники, як О. Коляструк, О. Лойко, В. Нестеренко, В. Ніколіна та ін.³ Дослідники П. Кравченко, І. Мельничук, В. Петренко звернулися до джерелознавчого огляду документів стосовно становища сільської інтелігенції краю⁴. Зокрема, в їх публікації відзначено, що вивчення суспільно-політичних настроїв вчителів у перше десятиліття радянської влади потребує більш глибокого вивчення.