ЕТНОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ПОДІЛЛІ

З давніх-давен на території Поділля були відомі різні види господарської діяльності людини, зокрема скотарство, мисливство, рибальство. Однак найважливішим завжди залишалося землеробство. Населення Поділля займалося мотичним землеробством ще в епоху Трипілля (IV- III тис. до н.е.). Наявність сприятливих кліматичних умов: помірно холодна зима, літо з достатньою кількістю як теплих сонячних днів, так і дощів; родючі ґрунти - переважно чорноземи; давні землеробські традиції - все це сприяло розвитку традиційної агротехніки та значної різноманітністі землеробських знарядь подолян.
В сучасній етнографічній літературі агрокультура українців достатньо повно висвітлена, втім окремі її аспекти, особливо на регіональному рівні потребують більш широкого і поглибленого вивчення. На загальноукраїнському рівні сільськогосподарська культура українців досліджувалась такими відомими вітчизняними етнографами як В.Ф. Горленко, І.Д. Бойко, О С. Куницький1, С.П. Павлюк2, В.І. Наулко3, С.А. Макарчук4, М. Кисельов5 та ін.

Становище національних меншин Поділля напередодні Другої світової війни

Новітня історіографія для характеристики масових репресій 1937— 1938 рр. застосовує поняття «великий терор». Віднесені до «шкідницьких народів» (за оцінкою О. Шліхтера на XIII з’їзді КП(б)У - травень-червень 1937 р.) національні меншини поляків та німців в умовах великого терору зазнали поряд з українцями найбільших втрат, які за масштабами оцінюються як фізичне винищення або геноцид.

Книговидавництво на Поділлі

Специфіка сучасності полягає в тому, що процеси глобалізації та інтеграції супроводжуються не менш потужними проявами локалізації та регіоналізації. Загалом партикулярні цінності є одними з найбільш важливих у демократичному суспільстві, адже саме через знання історії рідного краю, знання людиною розвитку того регіону де вона формувалась як особистість, сприяють становленню справжнього патріота своєї Батьківщини. В часи СРСР увага акцентувалася на глобальних цілях, і належної уваги до вивчення історії малої Батьківщини практично не приділялося.