Новітня історіографія для характеристики масових репресій 1937— 1938 рр. застосовує поняття «великий терор». Віднесені до «шкідницьких народів» (за оцінкою О. Шліхтера на XIII з’їзді КП(б)У - травень-червень 1937 р.) національні меншини поляків та німців в умовах великого терору зазнали поряд з українцями найбільших втрат, які за масштабами оцінюються як фізичне винищення або геноцид.Ускладнення відносин СРСР з Польщею та Німеччиною, що сталося на початку 1930-х рр., в усній і друкованій пропаганді партійних організацій пояснювалося антирадянською спрямованістю зовнішньої політики цих держав, громадськості нав’язувалася думка про реальну ймовірність перетворення поляків і німців України на випадок війни у «п’яту колону» зарубіжних країн.
Якщо дослідники кінця 1980-х рр. пов’язували репресії з 1930-ми роками, то в працях останніх років переконливо доводиться, що репресії були започатковані зі встановленням радянської влади і не припинялись навіть за умов політики коренізації.
Генеральною «чисткою» від «антирадянських елементів, поляків, німців, троцькістів, націоналістів» були охоплені не лише партійні організації, а й радянські установи, заводи і фабрики, школи та інші навчальні і наукові заклади, редакції газет та журналів.
Йшлося вже не про «боротьбу» проти окремих націоналістичні« і ан-тирадянських елементів або ж утворених ними організацій, а про репресії проти етнічних груп, і не лише німецької та польської. Чистки проводились як за постановами ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У, обкомів, міськкомів і райкомів партії, так і за «ініціативою» секретарів партійних організацій.
Друга половина 1937 р. увійшла в історію республіки як період надзвичайно жахливих репресій проти мирного населення. Найбільш поширеними методами репресій на Поділлі стали масові депортації населення. Була створена спеціальна комісія з високопоставлених керівників партійних, урядових, військових органів, НКВС для підготовки відповідних пропозицій.
Політбюро ЦК КП(б)У 17 грудня 1934 р. своїм рішенням встановило прикордонний режим у 11 районах України, а 20 грудня того ж року ухвалило постанову «Про переселення з прикордонних районів».
Протягом 1935-1936 рр. з Поділля організованим порядком було виселено 11 634 польські та німецькі родини, а це щонайменше 46 500 громадян. Серед депортованих переважали поляки. В результаті виселення з географічної карти зникли окремі населені пункти.
Депортували з Поділля не лише громадян польської та німецької націо-нальностей. Принцип добровільності порушувався при переселенні євреїв з Вінницької області до Єврейської автономної області - Біробіджану. Для виконання встановленого ліміту застосовувалися примусові заходи.
В Україні з допомогою ідеологічного апарату посилилося нагнітання атмосфери страху, підозрілості. Передові статті газет, журналів були насичені заголовками, які «викривали» шпигунів, диверсантів, убивць, ворогів народу, троцькістів, що намагалися реставрувати капіталізм. В атмосфері такого загального психозу й підозрілості, страху й озлобленості вже мало кого дивували арешти людей, які нічим не виділялися, не були причетні до жодної антирадянської акції.
Особливо великих обертів репресії набули після лютнево-березневого Пленуму 1937 р. На пленумі ЦК ВКП(б) значна увага приділялася темі «шкідництва», на яке звалювали провали в економічному та соціальному будівництві. У1937-1938 рр. в Україні органами НКВС по «польській лінії» було заарештовано 56 516 осіб, з яких 44 467 - поляків.
Єврейське населення Поділля теж зазнало репресій, проте не в таких масштабах, як польське. Так, у грудні 1937 р. була «виявлена» і ліквідована органами НКВС у м. Дунаївці антирадянська сіоністська організація «Гехолуц», члени якої проводили активну агітацію серед єврейського населення, висловлювали невдоволення існуючою Радянською владою та проводили агітацію за виїзд із СРСР до Палестини.
У другій половині 1930-х рр. здійснювався процес активного згортання національно-культурної політики. Все це здійснювалося на фоні масових політичних репресій, що наповнювалися та набирали небачених форм. Через депортацію пройшли десятки тисяч представників національних меншин Поділля: поляків, німців, євреїв та ін.
Софія Мединсъка (Хмельницький)
Комментариев нет:
Отправить комментарий