ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ (1918-1920 рр.)

ЗАХОДИ РЕВОЛЮЦІЙНИХ КОМІТЕТІВ НА ПОДІЛЛІ ЗІ СТВОРЕННЯ МЕРЕЖІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ (1918-1920 рр.)

Революційні комітети - недостатньо досліджена проблема часів боротьби за відновлення української державності 1917-1921 рр. Організація та діяльність революційних комітетів становлять великий інтерес і заслуговують на детальне вивчення. Ревкоми - надзвичайні багатофункціональні органи радянської влади на місцях, діяльність яких спрямовувалася більшовицькою партією на здійснення контролю над усіма сферами життя, зокрема й освітньою.

ДОЛЯ БІБЛІОТЕК ПОМІЩИЦЬКИХ МАЄТКІВ ПОДІЛЛЯ ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Т.Р. Соломонова

Історія бібліотечної справи в Україні, зокрема бібліотечної мережі, сьогодні активно досліджується. За доби Української революції в цій галузі відбулися особливо важливі зміни. З одного боку, і українська незалежна держава, і більшовицька влада, на свій розсуд, підтримували розвиток нової структури бібліотечної мережі, а з іншого, відбувалося руйнування попередньої, причому зникали навіть окремі види бібліотек, наприклад, бібліотеки в поміщицьких маєтках. Частково цей процес був розглянутий у монографіях вітчизняних вчених Т. Ківшар «Український книжковий рух як історичне явище»1, О. Нестулі «Біля витоків державної системи охорони пам'яток культури в Україні»2, С. Заремби «Нариси з історії українського пам'яткознавства»3, а також польських науковців А. Урбанського4 і Р.Афтаназі5. Кожний з авторів вводив у науковий обіг новий фактичний матеріал про події на Поділлі зазначеного періоду. Чимала цінна інформація міститься у спогадах свідків - відомих українських культурних діячів Л. Биковського6 та І. Филипчака7.

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ: ЗМІНА СТРУКТУРНИХ ФОРМ

Історія Кам'янець-Подільського національного університету становить вагому складову історії державного та культурно-освітнього будівництва в Україні. Заснований у добу Української революції 1917 - 1920 років, навчальний заклад упродовж свого 90-річного поступу не лише вніс чималий внесок у справу підготовки кадрів для установ національної системи освіти, передусім учителів для загальноосвітніх шкіл Подільського регіону, а й зумів вирізнитися якісними науковими здобутками, свідченням чому виступає наявний доробок професорсько-викладацького складу з різних галузей наукового знання та ефективна діяльність дослідних центрів і наукових товариств, що діють при інституції.

Армія УНР на Поділлі 1919 року

АРМІЯ УНР НА ПОДІЛЛІ У ТРАВНІ-ЛИПНІ 1919 РОКУ: ПОРАЗКИ ТА

ПЕРЕМОГИ (ЗА ГАЗЕТНОЮ ПЕРІОДИКОЮ 1919 Р.)

Армія УНР

На початку 1919 р. для спільної боротьби з більшовиками український уряд почав створювати власну національну армію. Вона повинна була сформуватись у тримісячний термін у кількості 300000 осіб, причому в разі недостачі українських старшин дозволялося запрошувати офіцерів із російських добровольців1.

Свою підтримку ідеї створення потужного українського війська висловили учасники Трудового Конгресу УНР, депутати якого обрані трудовим селянством і робітництвом, вважали своїм обов'язком на своїй землі допомагати нашій армії хлібом, одягом, новими наборами рекрутів. „Час страшний, вороги насідають, щоб відібрати нашу окуплену кров'ю землю, - йшлося у відозві до бійців Армії УНР. - Держіть же, стрільці й козаки, свій бойовий стяг високо. Ми спішимо Вам на допомогу"2.

Третій туристичний маршрут

Третій маршрут — огляд місць, пов'язаних з періодом Великої Вітчизняної війни. У сквері Танкістів споруджено пам'ятник бійцям танкової армії генерал-полковника Д. Д. Лелюшенка, яка визволила місто. Бойовий танк Т-34 піднято на постамент з тесаного каменю, на плиті викарбувані назви військових частин, яким присвоєно найменування «Кам'янець-Подільські». А поряд — могила Невідомого солдата, викладена гранітними плитами. Посередині полум'яніє латунна п'ятикутна зірка. Палає Вічний вогонь воїн-ської слави.
У сквері ім. Котовського — пам'ятник командирові 29-ї Унецької бригади полковнику М. С. Смирнову, який загинув у бою за визволення Кам'янця-Подільського. 29 березня 1944 року в боях за місто загинули І. П. Гаврик, М.М.Колданов, Ташмурзин — бійці 51-го гвардійського артилерійського полку. На їх могилі на околиці міста бойові друзі після битви встановили пам'ятник із гільз від снарядів, а вгорі прикріпили червону зірку. Тепер цей хвилюючий свідок війни — експонат історичного музею. А на могилі уже споруджено новий пам'ятник. Обеліски вічної слави встановлено на кладовищах Руських і Польських фільварків, у сквері Старобульварного спуску.

Другий маршрут в радянські часи

Рада Міністрів УРСР, враховуючи історичну, архітектурну і художню цінність усього комплексу пам'яток історії і культури Кам'янця-Подільського, постановила створити в межах староруської і середньовічної частин міста Державний історико-архітектурнин заповідник.
Наш другий маршрут — ознайомлення з історико-революційними пам'ятниками. Огляд їх можна почати з будинків, у яких переховувалась революційна література, в тому числі праці В. І, Леніна і газета «Искра», що на початку XX століття нелегально транспортувалася через Кам'янець-Подільський до Москви, Одеси, Харкова, Києва, Баку, Курська, Нижнього Новгорода та інших міст. Це був один з основних шляхів транспортування іскрівської літератури до Росії. Тільки з листопада 1902 до лютого 1903 року цим шляхом було переправлено близько 60 пудів літера-тури.
Один з пересильних пунктів був у будинку по Гімназистському спуску (нині вулиця Луначарського, 1). Тут у столярній майстерні царські жандарми виявили у квітні 1904 року чимало нелегальної літератури, серед якої були номери газети «Искра», брошура В. І. Леніна «До сільської бідноти», протоколи II з'їзду РСДРП.

Фортеця в Кам'янці-Подільському

Туристи, звісно, прагнуть, передусім відвідати Стару фортецю. Найкраще вона проглядається із Старобульварного спуску. Звідси відкривається дивна панорама середньовічного укріплення: на скелястому півострові, омитому Смотричем, виростають над мурами зубчаті башти з бастіонами; зліва під ними — стрімка кам'яна стіна, що спускається в долину річки.

Історія будівництва фортеці починається наприкінці XII століття, коли наші предки звели тут оборонну споруду для захисту від кочівників. Біля башти Денної археологи знайшли залишки керамічного посуду часів Київської Русі та фрагменти давнього укріплення. Пізніше, коли подільською землею заволоділи литовські князі Коріатовичі, ця фортеця була зміцнена й оновлена. Відтоді, щоб утримувати за собою Поділля, її перебудовували та добудовували і польські, і турецькі фортифікатори.